Балістика і шахеди падають, а сховатись ніде: чому в Києві досі немає укриттів на вулицях

Протягом трьох місяців літа через російські удари по Києву та передмістю столиці загинуло близько 150 цивільних. Це рекордні показники за всі роки війни. Вони стали наслідком балістичного та дронового терору цивільних, який Росія здійснювала цього літа і який, за даними американських ЗМІ, лише планує посилити восени. Але заховатись від цієї щоденної небезпеки для киян – це наразі "задача з зірочкою".

2 вересня на проблему вперше за останній час звернув увагу президент Володимир Зеленський.

"Я попросив прем'єр-міністра підготувати для бізнесу такі програми, які дозволять максимально швидко забезпечити більше модульних укриттів, більше мобільних укриттів. Міські адміністрації теж повинні зробити свою частину цієї роботи. Має бути більше укриттів різного формату. Треба робити так, щоб у людей був захист", - заявив президент у зверненні.

Показово, що деякі заклики у цьому звернення ігноруються роками, у тому числі і його підлеглими.

Офіційно столична влада каже про наявність в Києві тисяч обладнаних укриттів, але більшість з них це звичайні підвали в будинках, підземні переходи, паркінги і відремонтовані бомбосховища при навчальних закладах. Найпопулярнішими серед киян для захисту залишаються підземні станції метро.

Наприклад, в мікрорайоні Лук'янівка, який найбільше постраждав в Києві через російські ракетні удари, київська влада пропонує, крім власне станції метро, ховатися в укриттях сусідніх шкіл та в підземному переході під вулицею Юрія Іллєнка.

Для розуміння саме такий підземний перехід поруч був зруйнований під час одного з ракетних ударів в липні 2026 року. Дивом тоді ніхто не постраждав.

Нових модульних укриттів на вулицях, які б могли захистити містян під час повітряних загроз, влада тут не побудувала за роки війни.

Єдині нові об'єкти громадського простору, які за 5 років з'явились в цьому мікрорайоні, це скляні зупинки для пасажирів трамвая.

І ця проблема не унікальна для Лук'янівки.

Скільки є укриттів і чи безпечні вони

Київська міська державна адміністрація у відповіді на запит ВВС News Україна повідомила, що в столиці офіційно обліковується 4383 об'єкти цивільного захисту загальною місткістю майже 2,2 млн осіб.

Тобто теоретично, вони здатні прийняти під час повітряної тривоги майже 60% киян.

Але в реальності все виглядає інакше.

Звичайні підвали і переходи часто не облаштовані для тривалого перебування людей і мають сумнівні захисні властивості.

"Ці майже 4,3 тис. укриттів не відповідають стандартам безпеки. Це просто пофарбовані звичайні підвали, які державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) включила в загальний перелік об'єктів цивільного захисту…Я особисто проінспектував 20 укриттів в Києві – жодне з них не можна назвати сховищем", – пояснює ВВС News Україна експерт у галузі містобудування, дійсний член Української академії архітектури Віктор Глеба.

Як приклад він наводить те, що в цих укриттях немає двох комплектів герметичних дверей, спеціального тамбура між ними, облаштованої вентиляції і захисних екранів, щоб стримати ударну хвилю.

За його словами, єдині укриття, які можна теоретично вважати безпечними – це станції метро глибокого залягання, яких лише декілька в Києві.

Наразі на підземних станціях метрополітену в пікові навантаження під час тривог розміщується близько 50-55 тисяч людей.

Відремонтовані укриття закладів освіти можуть прийняти ще 375 тис. містян

Тобто по факту більш-менш надійним захистом від повітряних ударів забезпечні лише трохи більше 15% столичних жителів.

Водночас в багатьох інших містах України місцева влада зробила ставку на мобільні (модульні) укриття на вулицях та в парках. Людина, яка під час тривоги опинилася просто неба, може швидко скористатися таким захисним об'єктом, перечекати безпосередню загрозу, а у випадку атаки успішно захиститися від уламків.

Такі бетонні зупинки-укриття вже давно є в Херсоні, Чернігові, Харкові, Дніпрі, Сумах, Запоріжжі та навіть в тилових Тернополі та Житомирі. Вже є випадки, коли такі об'єкти дійсно рятували життя людям, які ними скористалися.

Але в Києві встановлення вуличних укриттів перетворилось в бюрократично-політичну гру.

Бюрократична проблема

Про першу проблему з цими укриттями я дізнався ще два роки тому.

Тоді, в липні 2024 року, після нищівної атаки РФ на центральну частину Києва і зокрема на столичну дитячу лікарню "Охматдит" я вже писав текст про проблему відсутності мобільних укриттів в столиці України. Причина цього, яку мені озвучували чиновники та експерти, відверто здивувала.

За їхніми словами, модульні укриття Київ не можна почати будувати, поки не затверджені законодавчі зміни та спеціальні будівельні норми і стандарти для них (ДБН і ДСТУ). Про це, наприклад, казав очільник департаменту муніципальної безпеки КМДА Роман Ткачук.

За його словами, міста, які вже почали встановлювати такі укриття, як, наприклад, Харків і Херсон, робили це на свій страх і ризик. А значить, можуть мати проблеми з аудиторами і правоохоронцями.

Однак в серпні 2025 року необхідні бюрократичні кроки зробили – державний технічний стандарт для первинних мобільних укриттів набрав чинності.

Згідно з його положеннями, ці модульні захисні споруди мають витримувати тиск від ударної хвилі і уламки. Вони призначені для короткострокового – до 4 годин – захисту населення на місцевості. Всі необхідні норми прописані в цьому документі.

Ба більше, в лютому 2026 року Верховна Рада ухвалила закон, який врегульовує питання зведення укриттів, зокрема і мобільних, та визначає відповідальні установи за це.

Здавалося б, проблеми вирішені і можна перейти до встановлення цих об'єктів на велелюдних вулицях столиці України.

Але ні.

За рік в Києві з'явилося усього одне мобільне укриття. Та й те побудоване за приватні гроші.

Єдине укриття

Деснянський район – найбільш густонаселений район столиці, який має і найбільші проблеми з укриттями.

Річ у тім, що тут взагалі немає жодної станції метро і через особливість ґрунтів важко будувати підземні захисні споруди.

Саме тут в мікрорайоні "Лісовий масив", на вул. Мілютенка, 19, в грудні 2025 року встановили перше і поки що єдине сертифіковане загальнодоступне модульне укриття в Києві. Гроші на це виділила не міська влада, а приватна українська компанія, що займається виробництвом бетону.

Сама конструкція укриття виглядає як велика бетонна зупинка площею 16 кв.м з двома входами і герметичними дверима, всередині є два ряди дерев'яних лавок, що кріпляться до стін, а також декілька електричних розеток.

В серпні 2026 року під час однієї з тривог, коли на Київ летять російські дрони, я заходжу в це укриття, щоб проінспектувати його.

Всередині нікого немає, але поряд з входом стоять дві жінки, які періодично заходять до навісу укриття, коли чують віддалені вибухи в небі.

В самому укритті доволі чисто, але темно і відчутний стійкий запах сечі.

Очільник Деснянської районної державної адміністрації Максим Бахматов, який ініціював встановлення цієї бетонної споруди, каже, що міську владу дуже турбує те, що такі укриття можуть бути прихистком для безхатченків.

За його словами, на одній з профільних нарад в КМДА цю обставину йому прямо назвали як одну з причин скептичного ставлення до встановлення модульних укриттів.

"Ну то й що? Безхатьки що не люди? Чи треба їх виганяти, щоб їх повбивало під час обстрілу?" – переказує Бахматов свою відповідь на цій нараді.

Слід зазначити, що про цю ж проблему публічно каже і перший заступник київського мера Петро Пантелеєв. Він вважає, що мобільні укриття мають бути під постійним наглядом.

"Є у нас випадки, коли укриття розташоване поза межами підприємств чи установ, грубо кажучи у відкритому полі, і ми бачимо, що такі укриття можуть стати просто притулком для певної категорії людей і фактично свою функцію воно виконувати не може. На наш погляд, це не дешеве задоволення. Такі укриття можуть бути, але там, де це доцільно і там де за ними буде нагляд відповідний і контроль за їх використанням", – заявив він на брифінгу на початку серпня.

"Гаряча картоплина"

Однак безхатьки, які начебто можуть зіпсувати мобільні укриття, це ще пів біди.

Ключова проблема в тому, що влада в Києві не може визначити, хто взагалі має відповідати за ці споруди і займатися їх встановленням.

Міська адміністрація під керуванням Віталія Кличка перекидає це на голів районних адміністрацій, призначених президентом Володимиром Зеленським, а ті кидають цю "гарячу картоплину" назад.

Історія з укриттями - ще один вимір двовладдя у Києві між мером та президентською вертикаллю, коли районами керують призначені президентом, а не мером люди. І протистояння по цій лінії почалось ще в 2019 році.

Як приклад: на початку жовтня 2025 року Київська міська рада ухвалила рішення про встановлення 50 мобільних укриттів в кожному з 10 районів столиці до кінця року. Загалом потребу міста в такого плану об'єктах оцінили в 624 штуки.

Виконавцями цього процесу міська рада визначила районні державні адміністрації і виділила їм 483 млн гривень.

Голова Деснянської РДА Бахматов запевняє, що реалізувати проєкт з будівництва сотень укриттів лише за декілька місяців наприкінці року апріорі було неможливо. В підсумку районні адміністрації змушені були повернути майже всі кошти до столичного бюджету.

"Нам виділили гроші таким чином, щоб жоден район не встиг їх витратити. Тому що перевірки, аудит і таке інше займає від 1 до 2 місяців, а гроші нам виділили під кінець року…Це була підстава від мера Кличка. Правою рукою кошти виділяю, а лівою – забираю", – вважає голова Деснянської РДА.

Віталій Кличко, зрозуміло, своєї провини не вбачає і критикує "організаторські здібності" голів районних адміністрацій.

"Враховуючи те, що районам виділили кошти, вони не реалізували ці кошти, повернули. Тут постає питання життя людей. Якщо районні адміністрації не виконують свої обов'язки, то повинні знаходити тих людей, які будуть ці обов'язки виконувати", – заявив він на початку серпня.

Максим Бахматов на слова міського очільника парирує, що цьогоріч міська влада взагалі нічого не виділила на встановлення мобільних укриттів і проігнорувала бюджетні запити від районів.

В офіційній відповіді КМДА на запит ВВС йдеться, що при формуванні бюджету на 2026 рік міська влада не отримувала ніяких запитів від РДА щодо виділення коштів на будівництво мобільних укриттів.

Однак зазначено, що це можливо цьогоріч, але лише у випадку "додаткових фінансових ресурсів".

Максим Бахматов, який вже тривалий час перебуває у публічному конфлікті з Віталієм Кличком, називає всю цю ситуацію "імпотенцією міської влади" і заявляє про пряму відповідальність мера за її вирішення.

"Мова йде про укриття, які встановлюються на вулиці. А вулиці – це балансова територія або шляхово-експлуатаційного управління (ШЕУ), яке опікується дорогами і зупинками, або "Київзеленбуду", який відповідає за парки і зелені зони. Вони всі у прямому підпорядкуванні мера. Ну до чого тут райони?"

Поки чиновники вирішують, хто правіший, кияни залишаються сам на сам із забезпеченням питання власної безпеки. Щоправда, є надія, що ситуація може змінитися вже цієї осені.

З 8 вересня в Україні набирає чинності закон, який робить обов'язковим розміщення укриттів при зведенні житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Закон також врегульовує питання розміщення первинних мобільних укриттів на вулицях і відповідальних за їх утримання.