Напруга між Росією і Вірменією посилюється. Чого хоче Путін

Під час зустрічі з прем'єр-міністром Вірменії у вівторок Володимир Путін вимагав провести референдум щодо вибору між Європейським Союзом та Євразійським економічним союзом. Нікол Пашинян відкинув цю вимогу й отримав запрошення до Москви для детального обговорення двосторонніх відносин.

Референдуму від Вірменії очікує не лише Росія, а й Азербайджан, щоправда, з іншого питання. В обох випадках, окрім політичних чинників, існує й конституційна перешкода: керівна партія Пашиняна не має в парламенті більшості, необхідної для призначення всенародного голосування.

Суперечка про залізницю

Зустріч двох лідерів у Бішкеку відбулася на тлі кризи у двосторонніх відносинах. Єреван підозрює Кремль у підтримці опозиції та гібридних атаках на вірменську демократію. Москва у відповідь запроваджує обмеження на імпорт вірменських товарів і звинувачує Єреван у прагненні скористатися торговельними привілеями Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), до якого також входять Росія, Білорусь, Казахстан і Киргизстан, а потім вступити до ЄС.

Натомість Путін вимагає визначитися й пропонує Вірменії "мирне розлучення". Під час зустрічі 1 вересня російський лідер озвучив і новий аргумент: "Ухвалення закону про початок процедури вступу до іншої економічної організації [Євросоюзу] фактично означає заяву про вихід із нашої, тому що перебування і там, і там є несумісним. У цьому проблема".

Вірменський парламент ухвалив закон про початок процесу вступу до ЄС у березні 2025 року. На думку Єревана, цей крок не суперечить членству в ЄАЕС, оскільки євроінтеграція може тривати десятиліттями й не гарантує членства в ЄС.

"Ми розуміємо, що настане час, коли потрібно буде зробити дуже конкретний вибір. Просто наша позиція полягає в тому, що наразі цей час ще не настав, це не те, що нам потрібно зараз. Тому що фактично зараз у нас немає альтернативи, ця альтернатива ще не створена в реальності", — відповів Пашинян.

Однак російський президент наполягав: "Ну так зробіть [вибір], і закриємо тему. Ось і все".

У підсумку вони домовилися, що вірменський лідер приїде до Москви, щоб детально обговорити це та інші проблеми, які накопичилися. Саме в цих інших проблемах, про які Кремль говорить значно менше, може критися справжня причина розбіжностей, вважає політолог Тігран Григорян, директор Регіонального центру демократії та безпеки в Єревані.

Річ у тім, що вірменська влада хоче забрати у Росії управління вірменськими залізницями та передати цю концесію іншій країні. Серед можливих варіантів називають Казахстан, ОАЕ та Катар; Казахстан вважається найімовірнішим кандидатом. Крім того, Єреван хоче побудувати нову атомну електростанцію, і хоча на цей контракт активно претендує "Росатом", вірменська сторона паралельно веде переговори з американськими та французькими компаніями.

Політолог Григорян вважає, що за ультиматумами Путіна стоїть саме загроза вже наявним і потенційним російським активам: "Путін заявив, що ухваленням закону про членство в ЄС Вірменія фактично розпочала процес виходу з ЄАЕС. Це звучить парадоксально, адже закон був ухвалений роком раніше, але тоді ми не бачили жодної такої реакції. І те, що саме зараз вони говорять про цей закон у такому ключі, підказує, що справа не стільки в питаннях, пов'язаних із ЄС, скільки в питаннях структурної присутності Росії".

Вірменія прагне якомога швидше відкрити кордони з Азербайджаном і Туреччиною та стати "перехрестям миру" в регіоні. Це потребує відновлення залізниць, побудованих ще за радянських часів і зруйнованих під час Карабаського конфлікту в 1990-х роках. Азербайджан активно відновлює транспортні комунікації, а Туреччина нещодавно також розпочала відповідні роботи. Водночас Південно-Кавказька залізниця, дочірня компанія РЖД, не поспішає інвестувати у відновлення вірменських ділянок цих маршрутів.

Після зустрічі з вірменським прем'єром Путін заявив, що доти, доки обсяги перевезень через Вірменію не зростуть, нових інвестицій не буде. З погляду Єревана, така позиція створює замкнене коло: щоб вантажопотік зростав, спершу потрібно відновити дороги. Росія ж не готова ані поступитися концесією третій стороні, ані інвестувати у відновлення.

Між референдумами Алієва і Путін

Вимога провести референдум з боку Москви є радше пропагандистським кроком, вважає політолог Тігран Григорян. Вона випливає з риторики Кремля про те, що Росія цінує відносини насамперед із вірменським народом, а не з урядами, які приходять і йдуть. Аналогічний наратив раніше використовувався щодо України та Молдови. Насправді ж соціологічні опитування останніх років фіксують падіння рівня симпатій до Росії у Вірменії до історичного мінімуму через її позицію на завершальному етапі карабаського конфлікту.

Інша справа — референдум, на якому наполягає президент Азербайджану Ільхам Алієв і результатом якого має стати внесення змін до Конституції Вірменії. Саме це залишається останньою і головною перешкодою для підписання мирної угоди між двома країнами.

Хоча текст угоди був узгоджений ще рік тому і вірменська сторона сподівалася підписати його якнайшвидше, офіційний Баку продовжує вимагати, щоб із Конституції Вірменії спочатку було вилучено посилання на Декларацію про незалежність, у якій згадується Нагірний Карабах. Крім того, на вимогу Азербайджану Туреччина також не відкриває кордонів і не нормалізує відносини з Вірменією, доки ця умова не буде виконана.

Укладення миру є пріоритетом для вірменської влади, тому такий референдум вона була б готова провести. Однак на парламентських виборах, що відбулися в червні, партія Пашиняна "Громадянський договір" не здобула достатньої кількості місць для формування конституційної більшості, необхідної для організації такого плебісциту.

"Незрозуміло, як правляча сила намагатиметься розв'язати це питання в парламенті. Можливо, шляхом тиску на опозицію, можливо, якимись іншими способами. Але наразі очевидних рішень не проглядається", — каже Григорян.

Від стратегічних відносин до мирного розлучення

У новій програмі уряду Вірменії, затвердженій у серпні, статус відносин із Росією знизили. Якщо раніше вони називалися стратегічними, то тепер — просто партнерськими. Водночас відносини з Євросоюзом, США, Францією, Іраном і Китаєм у документі визначаються як стратегічні.

На зустрічі з Путіним вірменський прем'єр пояснив, що конфлікт з Азербайджаном завершився, і тепер Єреван має шанс переглянути свою зовнішню політику.

"Відносини між Росією та Вірменією в умовах конфлікту мали інший сенс. А зараз, коли в регіоні встановився мир, нам здається, що на ситуацію потрібно подивитися свіжим поглядом", — сказав Пашинян.

Саме те, як завершився цей конфлікт, значною мірою пояснює, чому сторони настільки по-різному бачать свої майбутні відносини. У Єревані вважають, що Росія не виконала своїх союзницьких зобов'язань, коли у 2022 році на територію Вірменії падали азербайджанські снаряди та заходили азербайджанські підрозділи, а також коли у 2023 році російські миротворці не захистили вірменське населення під час силової операції Азербайджану в Карабаху.

На обидві ці претензії Путін має власні пояснення. Він стверджує, що Росія не могла допомогти Вірменії, оскільки кордон між Вірменією та Азербайджаном залишається неделімітованим. Щодо захисту карабаських вірмен, то, як заявляють у Москві, втручанню російських миротворців завадив той факт, що сам Пашинян визнав Карабах частиною Азербайджану.

У результаті Єреван почувався зрадженим своїм союзником, тоді як у Москві були здивовані такою реакцією.