Від Елвіса до Фріди і Далі: 10 будинків та садів митців, які можна побачити на власні очі

Коко Шанель вважала, що інтер'єр — це "природне відображення душі". Від сюрреалістичного будинку Далі до "Лазурного дому" Фріди Кало — ці оселі й сади стали справжніми святилищами, що вшановують пам'ять своїх непересічних власників.

Нам подобається зазирати в будинки й сади знаменитостей. У випадку з творчими особистостями їхні оселі часто самі по собі є витворами мистецтва — своєрідним масштабним полотном чи майданчиком для реалізації їхнього творчого задуму.

За словами Сема Лубелла, автора книги "Життя і мистецтво: в оселях найвідоміших творців світу", "будинки справді відображають своїх власників, вони є продовженням самих людей. Це цікаве поєднання — їхній смак і спосіб життя... Це ніби ще одна біографія людини".

Ось кілька найвідоміших будинків-музеїв: від "Грейсленда" — місця розваг і останнього спочинку легенди року Елвіса — до будинку у фешенебельному районі Лондона Мейфейр, де жили музиканти Гендель і Гендрікс, яких розділяли "стіна і 200 років".

Будинок і сад Клода Моне, Живерні, Франція

Щороку понад пів мільйона відвідувачів прибувають до Живерні в Нормандії, де художник Клод Моне прожив 43 роки — з 1883-го аж до своєї смерті в 1926 році.

Вони оглядають їдальню художника, де на жовтих стінах висять японські гравюри, малу "Блакитну вітальню", наповнену картинами (нині це репродукції) його друзів — Сезанна, Ренуара та Сіньяка, а також комору, де зберігалися чай, оливкова олія та спеції.

Проте для багатьох відвідувачів головною принадою є сади, особливо водний сад, де Моне створив свою серію "Латаття" — 250 полотен, написаних у період між 1840 та 1926 роками, що стали його найвідомішими творами.

Моне був палким садівником: у 1893 році він влаштував перший ставок для водного саду, встановив японський місток, над яким звисала гліцинія, і висадив бамбук, плакучі верби та, звісно ж, знамените латаття.

Це місце слугувало йому джерелом натхнення протягом понад 20 років.

Жеральдін Лефевр, директорка Музею сучасного мистецтва імені Андре Мальро, називає цей сад "шедевром ленд-арту... Моне втілив у життя свій ставок і латаття, дбайливо формуючи навіть найменші кущики. Цей сад — мабуть, найкраще його творіння".

Будинок і сад відкриті для відвідувачів із квітня по жовтень.

Елвіс — "Грейсленд", Мемфіс, Теннессі, США

Ззовні "Грейсленд" — це взірець елегантного стилю колоніального відродження з його коринфськими колонами та фігурно підстриженими кущами. Проте всередині вам знадобляться сонцезахисні окуляри через "екстравагантно оформлені кімнати... технічні новинки, зони для езотеричних медитацій, розкішні килими з довгим ворсом... меблі, що сяють золотом", — так цей дім описує видання Architectural Digest, називаючи його "одним із найвизначніших будинків Америки".

"​​Грейсленд" був домівкою для легенди рок-музики Елвіса Преслі, який придбав його у віці 22 років, коли його кар'єра стрімко йшла вгору. Це був його основний дім аж до самої смерті від серцевого нападу в 1977 році.

Маєток відкритий для відвідувачів уже 40 років. Тут можна побачити "Кімнату джунглів" із покриттям підлоги, що імітує траву, диван завдовжки 4,5 метра, 88 сценічних костюмів "короля рок-н-роллу", автомобілі та два літаки, якими він подорожував, а також кухню, де завжди мали бути готові підсмажені сендвічі з арахісовою пастою та бананом.

Елвіс похований у Саду медитацій поруч із батьками та донькою Лізою-Марі.

У своїй біографії Елвіса Альберт Голдман писав, що Грейсленд "ніби перенесли сюди з якогось борделю на межі століть". Утім, неможливо заперечити його незмінну популярність і статус символу "американської мрії".

Беатрікс Поттер, Гілл-Топ, Камбрія, Велика Британія

Завітайте до будинку Гілл-Топ у мальовничому селі Соурі, що в Озерному краї, — і ви побачите вогонь у каміні, солом'яний капелюх на столі та забруднене землею садове взуття на підлозі, - здається, ніби господиня щойно вийшла на хвилинку.

Саме такою хотіла бачити свій улюблений дім у Камбрії дитяча письменниця Беатрикс Поттер, коли він став музеєм.

Поттер (1866–1943), яка виросла в заможній родині в Кенсінгтоні, вважала Лондон містом свого народження, яке не любила. Її захоплення ілюстрацією та світом тварин гармонійно поєдналися в дитячих книжках, завдяки чому створені нею персонажі — як-от качка Джемайма Калюжна чи кошеня Том — залишаються популярними й досі.

У 1905 році, під час подорожі Озерним краєм, Поттер знайшла ферму Гілл-Топ, зведену ще в XVII столітті, і придбала її за гонорари від своїх перших книжок, зокрема "Казки про пані Їжачиху".

"Це було чи не найдосконаліше помешкання, в якому мені доводилося жити", — писала вона.

Тут ви знайдете речі, увіковічені в її історіях: підлоговий годинник із "Кравця з Глостера" та комод із "Казки про Семюела Вусаня".

А ще — польові квіти в саду біля будинку та город, де можна помітити розгніваного містера Мак-Грегора, який женеться за кроликом Пітером: той знову ласує його квасолею.

Музей Фріди Кало, Койоакан, Мексика

La Casa Azul ("Лазурний дім") — це місце народження найвідомішої мексиканської художниці Фріди Кало та її дім аж до самої смерті у 1954 році.

Тут вона жила зі своїм чоловіком, художником Дієго Ріверою. Саме тут розгорталися їхні пристрасні й часто болісні стосунки.

Сьогодні будівля пофарбована в яскраві кольори, які любила Кало — кобальтово-синій, лососево-рожевий та насичений зелений, — а з 1958 року, згідно із заповітом митців, вона функціонує як музей.

Колекція налічує понад 45 000 експонатів (2000 з яких представлені в постійній експозиції), серед яких — картини (зокрема полотно Кало Viva La Vida — "Хай живе життя"), вироби народного мистецтва, скульптури доколумбової епохи, фотографії, книги, а також її характерне вбрання та взуття.

Сад нагадує екзотичну сцену, де "виступають" кактуси, фігури скелетів із пап'є-маше та піраміда, спроєктована Ріверою як поєднання сучасного мистецтва й мистецтва доколумбової доби.

Милиці, корсети та інвалідний візок — це сумні свідчення жахливої ​​аварії за участю трамвая, що сталася з Кало у віці 18 років і назавжди змінила її життя, ставши водночас і джерелом страждань, і натхненням для її творчості.

На кухні можна побачити рецепт її соусу "моле", а на комоді, що нагадує вівтар, стоїть урна з прахом художниці — її останній спочинок.

Будинок-музей Дікенса, Бродстерс, Кент, Велика Британія

Вікторіанський романіст Чарльз Дікенс мешкав у багатьох будинках. Серед них — садиба Ґедс-Гілл-Плейс у графстві Кент, де він жив із 1856 року до самої смерті в 1870-му (нині там розташована школа, але можна потрапити на екскурсію).

Звісно, ​​Лондон відігравав ключову роль у його житті та творчості — від "Олівера Твіста" до "Крамниці старожитностей". Будинок за адресою Дауті-стріт, 48, де письменник мешкав у 1837–1839 роках, тепер перетворено на музей Дікенса.

Проте саме в Бродстерсі — приморському містечку в Кенті — письменник проводив літо в період із 1837 по 1851 рік. Він називав це місце "нашим англійським курортом". У

У червні в Бродстерсі відбувається фестиваль Дікенса, а місцевий музей "Дікк

енс-гаус" (Dickens House Museum) зберігає пам'ятні речі письменника, зокрема його скриньку для письма та листи.

В одному з них він описує чудовий день і повітря, "таке свіже й бадьоре, якого не знайдеш ніде, окрім Бродстерса… Хай живе Бродстерс!"

Будинок-музей Сальвадора Далі, Портлігат, Іспанія

Коли йдеться про культурних титанів, різні місця часто змагаються за статус їхнього "головного" дому — і випадок художника Сальвадора Далі не є винятком.

Хоча важливими осередками є Театр-музей Далі у Фігерасі та замок Пуболь (обидва розташовані в Іспанії), саме будинок у Портлігаті, зведений самим Далі, був його єдиним постійним житлом і майстернею протягом усього життя, зазначає Монтсе Акер, співавторка документального фільму 2017 року "Таємне життя Портлігата: будинок Сальвадора Далі". Вона додає, що перебування тут дозволяє "глибоко зрозуміти Далі".

У 1930 році художник оселився в невеличкій рибальській хатині в Портлігаті. Йому подобалися тамтешнє світло, краєвиди та усамітнення, тож він вважав це місце ідеальним для творчості.

Спочатку він замислив дім як маленьке, затишне помешкання, що нагадувало б материнське лоно, але, як розповіла Акер BBC. З роками він розростався, перетворившись на "справжню біологічну структуру... де кожен новий імпульс нашого життя мав власну нову клітину".

У оточенні пейзажів Кадакеса та мису Креус цей дім протягом 50 років слугував прихистком для Далі та його загадкової дружини й музи — Ґали.

Серед місцевих пам'яток — величезне біле яйце, що балансує на даху з червоної черепиці, споруди, що наче тануть або викривляють перспективу, а також гігантське опудало ведмедя, яке слугує підставкою для парасольок.

Тут, як і в найкращих сюрреалістичних сновидіннях, скрізь варто очікувати на несподіванки.

Ферма Чарлстон, Ферл, Східний Сассекс, Велика Британія

Чарлстон був заміською резиденцією художників Ванесси Белл і Данкана Гранта, а також осередком для кола радикально налаштованих англійських митців і мислителів, відомих як "група Блумсбері". Серед них були сестра Ванесси — Вірджинія Вулф, а також Літтон Стрейчі та Джон Мейнард Кейнс, відомий британський економіст та державний діяч.

Коли митці оселилися в цьому фермерському будинку, розташованому в мальовничому селі Ферл у графстві Східний Сассекс, будівля була в занедбаному стані. Однак вони взялися розписувати кожен сантиметр стін, дверні ручки та всі меблі. Згодом цей творчий порив охопив навіть сад і прилеглу територію.

"Ванесса Белл була новаторкою, однією з перших художниць у Британії, які працювали у повністю абстрактній манері", — зазначає кураторка Кеті Гессел.

Чарлстон — це чудово збережене свідчення захоплення Белл європейським модернізмом (творчістю Гогена, Ван Гога, Матісса). Шістдесят років відданої творчої праці, втіленої в чарівному англійському заміському будинку та саду — хіба це може не подобатися?

Музей і сад скульптур Барбари Гепворт, Сент-Айвс, Корнуолл, Велика Британія

"Знайти студію "Тревін" було справжнім дивом, — писала Барбара Гепворт. — Тут були майстерня, подвір'я та сад, де я могла працювати на відкритому повітрі й у просторі".

Британська скульпторка, яка народилася в Йоркширі 1903 року, придбала цю студію та сад у центрі Сент-Айвса 1949 року.

"Це місце ідеально мені підходить", — писала вона. Вона облаштувала майстерню для роботи з каменем і подвір'я, а також спроєктувала сад, висадивши в ньому вічнозелені дерева й кущі виразних форм, перетворивши його на галерею просто неба для своїх скульптурних творів.

Гепворт швидко здобула визнання як видатна мисткиня Сент-Айвса, і її пам'ятають як одну з ключових постатей модерністського мистецтва.

Сьогодні відвідувачі приходять до музею та прогулюються чарівними садами, насолоджуючись повітрям Корнуолу й морськими краєвидами в оточенні монументальних творів Гепворт — таких як "Дві форми" (1969), що являють собою розділене коло, в кожній із частин якого прорізано отвір — характерний для мисткині елемент.

Усередині будинку на них чекають більш витончені роботи, як-от "Немовля" — вирізьблена з бірманського дерева скульптура її первістка Пола, створена 1929 року.

Це "прекрасний... сильний і водночас ніжний" витвір, зазначає співробітниця музею Тріша Кінгс, додаючи, що Гепворт була "працюючою матір'ю, яка дуже любила свою родину, що й відображено в багатьох її роботах".

Хронологія подій із фотографіями з її життя — це зворушливе свідчення її шляху: злети кар'єри, кохання й трагедії, зокрема загибель сина Пола на війні та її власна смерть у 1975 році під час пожежі в Тревіні — місці, яке вона любила всім серцем і душею.

Будинок Генделя і Гендрікса, Брук-стріт, 25, Лондон, Велика Британія

Якщо поглянути на вхід до будинку № 25 на Брук-стріт, можна побачити на стіні синю меморіальну табличку: в цих приміщеннях, розташованих над ошатними міськими будинками району Мейфер, колись мешкали двоє найвидатніших музикантів, що будь-коли жили в Лондоні.

Музей "Гендель і Гендрікс" (Handel Hendrix House) об'єднує дві оселі: будинок № 25 на Брук-стріт, де жив німецько-британський композитор епохи бароко Георг Фрідріх Гендель, і сусідню квартиру, де мешкав рок-музикант Джимі Гендрікс.

Як зазначають у музеї, їх розділяли "стіна та 200 років". Гендель народився 1685 року. Музичний хист привів його спочатку до Італії (коли йому було трохи за двадцять), а згодом, у 1710 році, — до Лондона. Закріпившись у англійському суспільстві, у 1723 році він орендував будинок № 25 на Брук-стріт, що став його домівкою на 36 років — аж до самої смерті в 1759 році.

Тим часом Гендрікс народився 1942 року й прибув до Лондона у 1966. Він стрімко здобув славу всього за дев'ять місяців завдяки двом синглам - Hey Joe, Purple Haze - та дебютному альбому Are You Experienced?.

Гітарист і співак мешкав у квартирі в будинку № 23 на Брук-стріт із 1968 року.

Дізнавшись, що по сусідству жив Гендель, він придбав записи його творів — ораторії "Месія" та сюїти "Музика на воді".

Важко уявити більш несподіване музичне поєднання.

"Проспект-котедж" Дерека Джармена, Дандженесс, Кент, Велика Британія

Гілберт Маккаррагер, автор нової книги про "Проспект-котедж" — будинок британського кінорежисера Дерека Джармена на узбережжі, — виявив, що оселі творчих особистостей дають змогу по-особливому зазирнути в їхнє життя, творчість і внутрішній світ.

"У відвідуванні будинку митця є щось дуже особисте", — розповідає він BBC.

Присадкуватий і темний будинок стоїть на гальці. Його яскраво-жовті двері та вікна вирізняються на тлі похмурого краєвиду Дандженесса, де й досі домінують атомні електростанції — хоч і недіючі.

Від 1986 року і до самої смерті у 1994-му "Проспект-котедж" (Prospect Cottage) був творчим осередком і прихистком для Дерека Джармена — кінорежисера, художника, письменника та активіста за права геїв.

Сюди постійно навідувалися туристи й студенти мистецьких вишів, витоптуючи гальковий сад, що не мав жодної огорожі. Донедавна вхід до самого будинку був закритий. У 2018 році помер супутник життя Джармена, Кіт Коллінз, і його родина попросила фотографа Гілберта Маккаррагера (друга й сусіда по Дандженессу) зафіксувати вигляд будинку.

Його книга сповнена любові й уваги до найменших деталей: садовий інструмент на тлі побитої негодою стіни, банки з олівцями й навіть ходи шашеля в мостинах.

За словами Маккаррагера, саме в цьому котеджі Джармен "був найближчим до самого себе — це був улюблений дім і сад".

Тепер будинок відкритий для відвідування невеликими групами та для проведення творчих вакацій.