Звідки виникла звичка носити одяг?

Одяг не завжди є життєво необхідним для виживання, так навіщо ми носимо одяг і коли ми це почали робити, дізнавалась оглядачка BBC Earth?

Британець Стівен Гоф любить подорожувати оголеним. Ця звичка навіть коштувала йому свободи. Колишній морський піхотинець, а зараз активіст потрапляв за ґрати кілька разів і провів у цілому 10 років у в'язниці за "безсоромну поведінку" на публіці.

Гоф, також відомий як "голий мандрівник", завжди скидає одяг, щойно на вулиці теплішає. Він не становить небезпеки для громадськості, але коли в 2003 році Гоф у чому мати народила пішки перетнув Велику Британію з півдня до півночі, він спричинив обурення всієї країні.

Коли він спробував повторити подорож, його одразу заарештували. У в'язниці він часто потрапляв у карцер за відмову носити одяг. Утім, важко посперечатися з тим фактом, що всі ми народжуємось у такому ж вигляді, як Гоф. Різниця лише в тому, що більшість із нас на людях прикриваються одягом.

Для цього є вагомі причини. У холодному кліматі без теплого одягу ми б замерзли до смерті, так само, як і не витримали би оголеними в сильну спеку. Однак, деякі суспільства мисливців-збирачів і досі проводять більшу частину життя без одягу. А відтак, одяг не є життєво важливим для виживання.

Якщо бути голим – природно, звідки і чому виникла ця одержимість одягом?

Одяг, на жаль, не перетворюється на окаменілість, а тому ми не маємо прямих доказів того, коли перші люди почали загортати свої тіла в хутро тварин і шкури.

Замість цього, антропологи намагаються визначити, коли з'явився перший одяг, за допомогою непрямих методів. Дослідження одежних вошей, проведене в 2011 році, припустило, що доісторична людина почала використовувати одяг лише 170 тисяч років тому.

Дослідники виявили, що приблизно в цей час головні воші і воші, які живуть в одязі, розділилися на два окремих види. З чого вчені зробили висновок, що коли люди почали носити одяг, деякі воші перемістилися в нього і перетворилися на окремий вид.

Відтоді людина розумна вже почала свій рух Земною кулею з Африки. На її тілі було значно менше волосся, ніж у більш архаїчних видів гомінідів, яке зберігало тепло в нічний час і захищало від сонця вдень. Цілком можливо, що ми почали носити одяг, щоби компенсувати втрату шкіряного волосся-хутра, каже Ян Ґілліган з Університету Сіднея в Австралії.

Однак, сьогодні деякі примітивні суспільства мисливців-збирачів, які мешкають в теплому кліматі, як-от народність нуер у Південному Судані, носять невелику кількість одягу. Це свідчить про те, що одяг виконував не лише функцію захисту. Можливо, що люди почали "соромитись", але знайти прямі докази цьому сьогодні вкрай важко.

Зрозуміло, що за межами Африки, в більш суворому кліматі, одяг став життєвою необхідністю. Інший людський рід, неандертальці, мешкали в набагато більш холодних умовах, і, звичайно, мусили прикриватися від холоду.

Неандертальці з'явилися в Європі задовго до того, як туди прийшли Homo sapiens, а відтак, вочевидь, одяг було винайдено кілька разів, і неандертальці зробили це раніше, ніж ми.

Два види гомінідів, видається, мали доволі різні підходи до створення одягу. Як зазначає дослідник Натан Вейльс з Музею природної історії Данії, неандертальці прикривали 70-80% свого тіла в зимові місяці. Щоб обрахувати це, вчений зіставив кількість одягу в сучасних племенах мисливців-збирачів, які мешкають різних кліматичних зонах.

Сьогодні нам трохи відомо про те, який саме одяг могли носити неандертальці.

У дослідженні 2016 року припускається, що неандертальці, вочевидь, огортали себе шкурою однієї тварини. Тоді як наші безпосередні предки виробляли більш складний одяг, зшиваючи кілька шкур разом.

Провідний автор дослідження Марк Коллар з Університету Саймона Фрейзера в Барнабі (Канада) дійшов висновку, що Людина розумна полювала на тих тварин, з яких можна було зробити більш зручний і тепліший одяг.

Це, наприклад, росомаха, яку можна огорнути навколо шиї або облямувати її хутром рукава. Навіть сьогодні росомаха користується попитом у ескімосів, оскільки структура її хутра добре захищає від холоду.

"Складніші технології допомагали людям опановувати нові місця проживання. Замість того, щоби пристосовуватися до життя в холодних умовах, вони почали виготовляти тепліший одяг", – каже дослідник.

Попри це, неандертальці, які мали невисокі і більш кремезні тіла, були краще пристосовані до холодного клімату Європи, ніж людина розумна. Вони прийшли на Європейський континент задовго до нас, у той час як наші предки прожили більшу частину своєї історії в тропічному африканському кліматі.

Утім, як не парадоксально, можливо, що неандертальці зникли саме через те, що були краще пристосованими до холодного клімату. Стрункіше тіло людини розумної було набагато більш уразливим для холоду. А відтак, наші предки були змушені розвивати технології виготовлення одягу.

"Ми розробили кращий одяг, і це згодом надало нам перевагу, коли 30 тисяч років у льодовиковий період клімат став дуже холодним", – зазначає Ґілліган.

Існують археологічні докази того, що люди мали більш досконалі технології для виготовлення одягу. У них вже були спеціальні інструменти, здатні різати, - як-от леза, і врешті-решт голки. За допомогою них у шкурах тварин вирізали прямокутники і квадрати та зшивали.

У неандертальців же були лише примітивні скребки. У дослідженні 2007 року Ян Ґілліган припустив, що це сприяло їхньому занепаду, оскільки через низьку якість одягу, їм було складніше вижити в останній льодовиковий період.

Немає жодних підстав вважати, що неандертальці були менш розумними, ніж ми. Вочевидь, вони просто не мали потреби вкривати все тіло одягом, а коли згодом така потреба виникла, в них просто не було необхідних технологій.

Насправді, людина розумна могла навчитись деяким навичкам виготовлення шкур у неандертальців. Так, команда вчених із Лейденського університету в Нідерландах на чолі з Марі Сорессі в 2013 році виявила, що неандертальці першими почали використовувати інструменти, зроблені з кістки, а не з каменю. Вони зробили це близько 40-60 тисяч років тому.

Спеціальні кістяні знаряддя, виготовлені з ребер оленів, використовували для обробки і полірування шкур тварин, щоби зробити їх м'якішими. Вочевидь, для пошиття одягу.

Після того, як неандертальці вимерли, подібні кістяні знаряддя з'явилися на місцях поселень Homo sapiens. "Я вважаю, що це перше свідчення того, що сучасна людина запозичувала певний досвід у неандертальців".

Навички обробки шкур, винайдені неандертальцями, в поєднанні з іншими різноманітними інструментами дали людині розумній можливість виготовляти якісніший і тепліший одяг.

Якщо це так, тоді виникає питання, чому неандертальці також не запозичили більш складні технології людини розумної. Вочевидь, люди знаходили кістяні знаряддя, залишені неандертальцями на місцях стоянок, а не через спілкування та обмін з ним.

Трохи пізніше, можливо, близько 30 тисяч років тому у кам'яну добу одяг став більш вишуканим. Нещодавно в печері Дзудзуана на заході Грузії вчені виявили сліди кольорових лляних волокон, які використовували прадавні люди. Одяг, який виготовляли з них, мав цілу гаму кольорів.

Це означає, що одяг почав виконувати також і декоративну функцію. Іншими словами, він став символічним. Як зазначає Ян Ґілліган, люди, ймовірно, прикрашали себе задовго до того, як з'явився одяг. "Сучасні племена мисливців-збирачів, які не носять одяг, прикрашають себе складними розписами по тілу. Отже, для цього одяг геть не потрібний".

Існують свідчення того, що неандертальці також розмальовували свої тіла пігментом червоної вохри. Найстарішим знайденим доказам цього – понад 200 тисячі років. Звичайно, пігментну фарбу також використовували для дубиння шкур, ритуальних поховань або наскельного мистецтва.

Втім, коли стало надто холодно, щоби демонструвати розписи на тілі, прадавні люди були змушені прикрити їх одягом. "І таким чином на одяг перенесли декоративну функцію, – припускає Ґілліган. – Відтоді люди почали потребувати одяг не лише для зігрівання, але й для важливої соціальної мети".

Це, звичайно, пояснює, чому для багатьох людей одяг став невід'ємною частиною самовираження. Так само, як і навпаки, відсутність одягу має глибоке символічне значення для деяких примітивних суспільств або для деяких людей, як, приміром, голий мандрівник.

І отже, одяг насправді виконує більш складне завдання, ніж можна собі уявити. Без нього ми не змогли би вижити, але сьогодні він потрібен не тільки для захисту від холоду.

Він є частиною нашої ідентичності, культури і соціальних норм. Одяг – це те, що вирізняє нас від тварин і природи, зазначає Ґілліган. Більше того, демонструючи нашу приналежність до певних соціальних чи політичних груп, одяг також вирізняє нас одне від одного.