Таємні музичні пристрасті Девіда Боуї

Свій останній, 28-й альбом, легендарний музикант випустив всього за кілька днів до смерті. Музичний критик Chicago Tribune Грег Кот досліджує, які музиканти і стилі вплинули на творчість Девіда Боуї і як він відкрив світу багатьох майбутніх зірок.

Девід Боуї мав багато ликів. Він був Людиною, яка продала світ*, і Людиною, яка впала на Землю**. Він був Худим Білим Герцогом ***, Зіггі Стардастом і Алладіном Сейном. Під час своєї реінкарнації у Scary Monsters**** він став блідолицим П'єро.

* Man Who Sold the World – третій студійний альбом музиканта.

** Man Who Fell to Earth – британський науково-фантастичний фільм 1976-го року.

*** Образ і персонаж музиканта, створені ним у 1976 році.

**** The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars, Aladdin Sane і Scary Monsters – п'ятий, шостий і чотирнадцятий відповідно студійні альбоми музиканта.

Постійна зміна образів безперечно була грою на публіку, але за кожним з них відкривалася музична глибина і вплив цілої низки артистів і жанрів.

Новий альбом Девіда Боуї – Blackstar – це результат спільної роботи музиканта із саксофоністом Донні Маккасліном та його джазовим квартетом, які в останні кілька років запалюють клуби Нью-Йорка – другої батьківщини Боуї.

Квартет Маккасліна надає альбому безмежну свободу імпровізації і послаблює зв'язки Боуї з рок-музикою, а іноді вони взагалі не відчуваються. Це зухвалий крок для артиста, якому виповнилося 69 років, але саме в цьому – весь Боуї. Його творчість завжди надихали відносно невідомі артисти, і він завжди легко поєднував доволі несхожі музичні жанри.

Ким були ці несподівані та невідомі музиканти і як Боуї визнав їхню творчість у своїй музиці? Список безперечно має починатися з техаського рокера, засновника музичного напрямку сайкобіллі, – Legendary Stardust Cowboy, чий сингл 1960-их Paralyzed, Боуї згадував у багатьох інтерв'ю. Співак описував його як "найжахливішу какофонію", але його завжди вражала самовідданість виконавця Paralyzed.

Псевдонім Ziggy Stardust Боуї також частково запозичив у техаського музиканта.

Абсолютні новачки?

Впродовж 70-х, користуючись своєї славою, Девід Боуї почав демонструвати світу свої музичні вподобання. Його любов до тоді маловідомого американського рок-гурту Velvet Underground пролунала в кавері на їхню пісню I’m Waiting for the Man та його продюсерській роботі над альбомом Лу Ріда Transformer.

Після цього Боуї починає співпрацювати з Іггі Попом – своїм іншим улюбленим музикантом, лідером гурту The Stooges, який не користався популярністю за тих часів. Девід Боуї виступає продюсером двох знакових альбомів Іггі Попа – The Idiot та Lust for Life – і навіть грає на клавішах під час туру засновника панк-року.

Ще один молодий композитор тих часів, який зачарував Девіда Боуї, був хлопець з Нью-Джерсі на ім'я Брюс Спрінгстін. Дебютний альбом Спрінгстіна – Greetings from Asbury Park – провалився, але Боуї був у захваті від його образних міських історій. Він записав кавер-версії на дві пісні з альбому – Growin’ Up та It’s Hard to be a Saint in the City – і запросив Брюса на запис останньої, хоча ці записи сталі відомі лише через деякий час.

Етап "пластикового соула"* в творчості Боуї пов'язаний з його співпрацею з молодим виконавцем і автором пісень Лютером Вандроссом, результатом якої став дев'ятий студійний альбом Девіда Боуї – Young Americans. Лютер Вандросс зіграв головну роль у вокальних аранжуваннях Девіда, а також отримав купу корисних порад від славетного музиканта.

* Термін "пластиковий соул" запровадив невідомий чорношкірий музикант у 1960-і, описуючи спроби Міка Джаггера виконати традиційно "чорну" музику.

Лютер Вандросс якось розповів мені, що під час туру "Боуї наказав мені виконувати з гуртом п'ять оригінальних пісень щовечора перед його виходом, і ось кожного вечора я впродовж 45 хвилин чув, як зал вигукував "Боуї!".

"Я сказав йому, – розповідав Лютер Вандросс. – Слухай, друже, якщо ти хочеш вбити мене, краще підсип ціаніду, але не змушуй мене знову виходити на сцену. І Боуї просто відповів: "Слухай, я даю тобі шанс стати тим, ким ти є насправді. Їхня реакція не має значення. Має значення те, що ти робиш".

Через кілька років Лютер Вандросс став зіркою.

Зв'язки Боуї

Наприкінці 70-х Боуї випустив свою відому "Берлінську трилогію" – Low, Heroes and Lodger, – в якій він знову зіграв на межі кількох, здавалося б, не пов'язаних між собою стилів в тандемі зі своїм новим другом, Брайаном Іно, колишнім учасником гурту Roxy Music.

Разом з продюсером Тоні Вісконті вони з'єднали електронні пульсації стилю євродиско*, як-от знаковий хіт Донни Саммер і Джорджо Мородера I Feel Love, теплий німецький арт-рок гуртів Kraftwerk і Harmonia та агресію панку.

* Напрям електронної танцювальної музики 1970-их.

У 1979 році Девід Боуї запросив авангардних співаків та художників перформансу Клауса Номі і Джої Аріаса взяти участь у його шоу Saturday Night Live, серед реквізиту якого було, приміром, опудало рожевого пуделю з телевізійним екраном у роті. Завдяки участі в цьому проекті Клаус Номі зробив кар'єру у звукозаписі за кілька років до смерті в 1983 році (музикант був серед перших жертв СНІДу).

У наступні десятиліття Девід Боуї записувався разом з такими світилами, як Найл Роджерс з гурту Chic, Мік Джаггер, Queen і навіть Бінг Кросбі. Втім поруч з комерційними проектами він продовжував експериментувати.

Він співпрацював з Moby ще до того, як той став відомим на весь світ, і він також відкрив турецького мультиінструменталіста Ердала Кізілкея, джазового трубача Лестера Боуї, новатора у жанрі драм-н-бейс Goldie і гітаристів Едріана Белью і Рівза Габрельса.

Девід Боуї міг би з легкістю збирати стадіони, просто виконуючи свої видатні хіти 1970-их, але в своїй кар'єрі він завжди найперше керувався своєю невичерпною творчою допитливістю.

Ось чому пригоди його нового альбому Blackstar не мають дивувати. Як сказав сам Боуї на початку 90-х під час свого першого і останнього туру "найбільших хітів": "Я відчуваю себе значно впевненішим, коли змінююсь. Розвиток приносить значно більше задоволення, ніж погляд у минуле. Ось, навіщо мені потрібні всі ці фінти".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/culture/story/20160108-space-oddities-david-bowies-hidden-influences" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Culture</caption><url href="http://www.bbc.com/culture" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>