Татуювання – останнє табу на роботі?

Татуювання і пірсинг досі викликають негативне ставлення багатьох кадрових агентів та роботодавців. Фахівці радять, як зробити так, щоб боді-арт не завадив кар'єрі.

Коли Ерік Робертсон, менеджер по роботі з клієнтами рекламного агентства із Сан-Франциско, планує зустріч з консервативними клієнтами, він завжди одягає костюм і краватку. Втім, якщо він зустрічається з представником індустрії відеоігор, сорочка з короткими рукавами і розстебнутим коміром – цілком прийнятні.

Його вибір одягу залежить не лише від стилю клієнта. Іноді він змушений приховувати татуювання на руках і торсі, тому що вони можуть відштовхувати клієнтів.

"Не можу дозволити собі образити клієнтів або ризикувати новими перспективами бізнесу, – каже 29-річний Ерік Робертсон. – Я хотів зробити татуювання на кистях рук та шиї, але не зробив, тому що їх важко буде приховати. Добре, що я не перейшов межу остаточно в коледжі".

В офіс дедалі частіше приходять молоді співробітники з татуюванням, пірсингом обличчя, що викликає скептичне, а іноді й геть негативне ставлення кадрових агентів та менеджерів.

Хоча боді-арт в останні десятиріччя значно поширився, у багатьох роботодавців він і досі викликає негативні асоціації. Коли сайт працевлаштування CareerBuilder запитав своїх клієнтів, які особливості зовнішнього вигляду кандидатів перешкоджатимуть отримати роботу, більшість роботодавців назвали пірсинг (37% респондентів) і тату (31%).

Такі погляди помітно суперечать демографічним тенденціями на сучасному ринку праці. Опитування, проведене американським інститутом соціальних досліджень Pew Research Center, показало, що 38% респондентів у віці від 18 до 29 років у США мають щонайменш одне татуювання, а 23% – пірсинг в інших частинах тіла, окрім мочок вух.

"Якщо компанії хочуть залучати та утримувати молодих талановитих працівників, їм доведеться подолати негативні стереотипи стосовно боді-арту, – зазначає Баррі Гросс, консультант з кадрових питань із Сан-Франциско. – Вони мають замислитись, чи справді сережка в носі чи татуювання мають стосунок до продуктивності праці та репутації фірми".

Хоча багато роботодавців уже не асоціюють татуювання з низьким соціальним статусом або криміналом, вони й досі наполягають, щоб співробітники приховували татуювання та інші зразки боді-арту в офісі, особливо, коли вони зустрічаються з клієнтами.

Міжнародна бухгалтерська фірма KPMG радить випускникам коледжу видалити пірсинг та татуювання на відкритих ділянках тіла. Американський гігант роздрібної торгівлі Macy's рекомендує своїм працівникам уникати "надмірного" пірсингу обличчя і татуювання, які відволікають або ображають клієнтів. Прес-секретарка Macy's відмовилась пояснити, що компанія розуміє під словом "надмірний".

Наступ профспілок

Ставлення до боді-арту співробітників залежить від попиту на нові кадри. Щоразу коли армія США мала потребу в більшій кількості новобранців для війни в Іраку та Афганістані, вона помітно послаблювала свої вимоги, дозволяючи татуювання на шиї і руках. Але зараз, коли кількість солдатів почали скорочувати, позиція керівництва кардинально змінилась - татуювання почали повсюдно забороняти.

Роботодавці зазвичай можуть встановлювати правила дрес-коду, зокрема забороняти татуювання або пірсинг на відкритих ділянках тіла, не порушуючи при цьому законодавства. Популярний аргумент: боді-арт не відповідає іміджу компанії або шкодить бізнесу, відштовхуючи клієнтів. В інструкції для співробітників великої медичної компанії Mayo Clinic зазначається, що боді-арт "не відповідає професійному іміджу співробітників і вважається недоцільним".

Викладач менеджменту з Університету Сент-Ендрюс Ендрю Тіммінг опитав фахівців з персоналу в Шотландії і виявив, що вони мають переважно негативне ставлення до кандидатів з татуюванням на видимих ділянках тіла. Цікаво, що такої ж точки зору дотримувались й ті HR-менеджери, які самі мали татуювання. Хоча більшість й пояснила, що вони відмовляють кандидатам не через власні упередження, а через негативне ставлення до боді-арту потенційних клієнтів компаній.

Можливо й так, але недавній судовий позов у Канаді свідчить, що компанії мають серйозно аргументувати свої заборони щодо боді-арту. Міська лікарня Оттави ввела для своїх робітників правила дрес-коду, які зокрема вимагали приховувати великі татуювання і забороняли "пірсинг на видимих ділянках тіла". Керівництво компанії зазначило, що більш професійний імідж співробітників має підвищити довіру пацієнтів і поліпшити якість медичних послуг.

У відповідь на скарги профспілки арбітражний суд виніс рішення проти дрес-коду, зазначивши, що керівництво закладу не надало законних підстав для порушення "права працівників представляти себе так, як вони вважають за потрібне".

Роботодавці також ризикують потрапити до суду, якщо заборонятимуть своїм співробітникам татуювання та пірсинг, пов'язані з релігійними або культурними звичаями, а також у разі дискримінації жінок з боді-артом.

"Люди, як і раніше, мають більше упереджень щодо жінок з татуюванням, ніж чоловіків", – каже Мірна Армстронг, професорка-емерітус з Центру медичних наук при Техаському університеті, яка вже 20 років досліджує соціальне підґрунтя боді-арту.

"Значна кількість жінок видаляють татуювання через негативне ставлення на роботі та неможливість приховати його одягом".

Індивідуальність чи кар'єра?

Оскільки старі забобони вкрай важко подолати, претендентам на посаду радять не демонструвати татуювання під час співбесіди, навіть деякий час після прийому на роботу. Ерік Робертсон, приміром, чекав півроку, поки наважився показати свої татуювання керівникам і колегам у Сан-Франциско.

"Я хотів спочатку показати босам, на що я здатний як професіонал", – пояснює чоловік.

Саме таку пораду дають студентам консультанти з питань кар'єри в Університеті Північної Кароліни. "Коли культурні норми роботодавця щодо одягу і зовнішнього вигляду невідомі, краще виглядати трохи більш консервативним і не демонструвати пірсинг або татуювання, наскільки це можливо", – каже О. Рей Енгл, директор центру з питань кар’єри.

Деякі батьки піклуються про те, щоб експерименти їхніх дітей з тілом не завадили майбутній кар'єрі. Пан Енгл згадує одну студентку, яка на весняних канікулах зробила татуювання на гомілці, але після отримання диплома її батькам довелось заплатити за видалення татуювання.

Звичайно, для деяких людей індивідуальність і право самовираження настільки важливі, що вони відмовляються видаляти татуювання і навіть приховувати його. Для них краще поводитись на співбесіді відверто, щоб реакція майбутнього роботодавця не стала для них сюрпризом.

49-річна старша менеджер компанії онлайн-платежів PayPal Піджін Рейлі, приміром, не вважає за потрібне приховувати свої татуювання на руці і плечі, вона також фарбує волосся в рожевий або блакитний колір. Це частина її індивідуальності, вважає жінка.

"Більшість людей схвалюють мій вибір бути самою собою, – каже Піджін. – Звичайно, деякі компанії можуть відмовити мені, побачивши мене особисто. Але це нормально. Я не хотіла б опинитись там, де мене не можуть сприймати такою, якою я є".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/capital/story/20140424-inked-the-last-workplace-taboo" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Capital</caption><url href="http://www.bbc.com/capital" platform="highweb"/></link></bold></italic>.