Відверта камера: Мерилін Монро і Бріжіт Бардо

Від класичних cartes de visite XIX століття до знімків папараці – BBC Culture відібрали дев'ять фотографій, через які можна простежити еволюцію портрета знаменитостей. Серед добірки – рідкісний знімок Джоан Кроуфорд з веснянками, які вона зазвичай приховувала.

Ріта Гейворт, приблизно 1944

Класичне студійне голлівудське фото створювало абсолютно неземний образ зірок. На відміну від нього, знімки, зроблені за межами студії, намагалися показати знаменитостей у реальних життєвих обставинах. Втім, як виявляється, деякі "наївні" фото далеко не завжди були випадковими.

Організатори виставки "Боги і монстри" у лондонській галереї Getty Images Gallery спробували позбавити знімки зірок ореолу містичності.

На цьому зображенні – Ріта Гейворт – американська акторка й танцюристка, секс-символ 1940-х років. – Ред.

Джоан Кроуфорд, приблизно 1939

Майстри студійного "гламурного" фото, як Джордж Гаррелл, за допомогою виразного освітлення створювали драматичні образи зірок, які стали класикою портретного жанру. Джордж Гаррелл повторював: "Головне в моєму стилі – це гра з тінями, які допомагають підкреслити риси обличчя, а не просто залити його світлом".

Втім, деякі фотографи зважувалися на зовсім інший рівень відвертості. На цьому рідкісному фото – портрет американської кінозірки Джоан Кроуфорд без ретуші, що дозволяє роздивитися веснянки акторки, які вона зазвичай старанно маскувала.

Кларк Гейбл, Ван Гефлін, Гері Купер і Джеймс Стюарт, 1957

Невимушені "випадкові" знімки часто є навіть ретельніше спланованими, ніж студійні портрети. Фотографа Сліма Ааронза часто запрошували фотографувати знаменитостей на приватних вечірках. Він зазвичай користався можливістю зробити й більш неформальні знімки голлівудських зірок.

Іноді фотограф й сам з'являвся по інший бік камери. На цьому зображенні, яке отримало назву "Королі Голлівуду", він схопив момент, коли чотири актори сміються з його невдалої кіноспроби. На знімку Кларк Гейбл описує жахливий провал Сліма Ааронза в епізодичній ролі в його фільмі "Це почалося в Неаполі".

Бріжіт Бардо, 1956

Фоторепортажі з життя акторів поза знімальним майданчиком є не менш важливими для створення їхнього іміджу, ніж ролі, які вони грають у кіно. На цьому знімку фотографа Джона Чіллінгворта Бріжіт Бардо відпочиває під час перерви у зйомках фільму "І бог створив жінку".

Британський фотограф сім років працював у штаті ілюстрованого журналу Picture Post. Його роботи високо цінують за драматичність – кожна його світлина розповідає цілу історію. За словами віце-президента фотоархіву Hulton Archive Метью Батсона, цей підхід відрізняє Джона Чіллінгворта від низки його колег, які просто фотографують те, що бачать в об'єктиві".

Мерилін Монро, 1955

У 1955 році Мерилін Монро покинула Голлівуд, розірвавши контракт зі студією Twentieth Century Fox, і вирушила до Нью-Йорка вивчати "Метод" (акторську гру за системою К. Станіславського) у студії Лі Страсберга.

Ця світлина була зроблена для обкладинки липневого номеру журналу Redbook. Стаття під заголовком "Мерилін Монро, якої ви ніколи не бачили" розповідала про новий імідж акторки як виконавиці серйозних ролей.

Редактор Redbook Роберт Стайн разом із фотожурналістом Едом Файнгершом провели тиждень разом із кінозіркою, фотографуючи її повсякденне життя. Роберт Стайн писав згодом: "У моменти, коли її ніхто не бачив, з'являлась інша Мерилін, спустошена, виснажена, як кулька, з якої раптом випустили повітря. Вона сиділа у затемненій кімнаті готелю з бокалом у руці... Він (Ед Файнгерш) ніколи не просив її позувати. Вона ледве помічала його присутність".

Мерилін Монро, приблизно 1953

В описі виставки зазначається, що "на відміну від офіційних студійних портфоліо та поставних фотосесій з'явилась потреба у новому типі фотографій". Цей новий жанр портрету незабаром з'явився, коли папараці почали полювати на зірок. Відомі особистості, здається, почали втрачати контроль над своїм власним іміджем у ЗМІ.

Утім, як "це завжди трапляється із фотографією, у цій правді – теж лише частка правди. У дійсності, й зірки, й іміджмейкери, й папараці вступили у своєрідну угоду: знаменитості бажали бути постійно на виду, а фотографи – увічнити своє ім'я геніальним знімком".

Мік і Бьянка Джаггер, 1971

Швидке поширення жанру світських хронік виводить на передній план зовсім інший образ знаменитості. Як стверджують організатори виставки, "декадентська богема, музиканти… і митці 1960-х сформували нову рок-н-рольну аристократію, яка потіснила на Олімпі славі найвідоміших голлівудських зірок".

Кассіус Клей (пізніше Мухаммед Алі), 1963

Жанр фотографії знаменитостей почався з мініатюрних зображень людини – carte de visite, запатентованих у 1854 році, які замінили живописні портрети. "Візитні картки" набули популярності після того, як Імператор Наполеон III розповсюдив свій портрет у цьому форматі. Їх почали передавати друзям або відвідувачам, а згодом колекціонувати, зокрема, портрети відомих людей.

До 1960-х "візитні картки" втратили офіційність. На цьому знімку американський боксер-важкоатлет Кассіус Клей зображений на ліжку в лондонському готелі. Він показує пальцями число п'ять, прогнозуючи за скільки раундів він зможе відправити в нокаут свого суперника – британського боксера Генрі Купера.

Тіна Тернер, 1969

Хоча це й студійний портрет, він кардинально відрізняється від ранніх голлівудських знімків, на яких образ кінозірки створювався за допомогою гри світла та тіні. Як пояснюють організатори виставки, "рок-зірки стали новою породою знаменитостей – доступні, відверті, не бездоганні. Все це знайшло відображення у новій простакуватій та грайливій естетиці зіркового портрету".

Цей портрет співачки Тіни Тернер зробив американський фотограф Джек Робінсон. "Редактор журналу Vogue Діана Вреланд була великою шанувальницею фотографа, захоплюючись його потужними й відвертими фотороботами, які безперечно вміли схопити дух часу".

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/culture/story/20150804-candid-camera-marilyn-monroe-and-brigitte-bardot" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Culture</caption><url href="http://www.bbc.com/culture" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>